зівок
ЗІВОК, вка, ч., розм. 1. Те саме, що позіхання.
2. перен. Недогляд, промах. Тільки тепер Ігор побачив свою фатальну помилку. Навіть не помилку, а просто зівок (Багмут, Щасл. день.., 1951, 103).
@ Дати зівка - через неуважність, розгубленість тощо не помітити чого-небудь, пропустити нагоду, зручний випадок і т. ін.; проґавити. [Меланія Григорівна:] От і дав зівка старий! Зовсім парова мельниця [млин] була наша, а тепер не наша... Поскупивсь (Кроп., IV, 1959, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зівок | зівки |
Родовий | зівка | зівків |
Давальний | зівкові, зівку | зівкам |
Знахідний | зівок | зівки |
Орудний | зівком | зівками |
Місцевий | на/у зівку | на/у зівках |
Кличний | зівку | зівки |