злочинник
ЗЛОЧИННИК, а, ч., рідко. Те саме, що злочинець. Пан Герлічка аж підскакує, аж по хаті бігає, аж зубами скрегоче. Нібито він так сердиться на злочинників (Фр., IV, 1950, 500); - За віщо вона так мучиться? Кожному злочиннику кажуть, за віщо його судять, а вона не знає, за віщо їй кара (Л. Янов., І, 1959, 406).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злочинник | злочинники |
Родовий | злочинника | злочинників |
Давальний | злочинникові, злочиннику | злочинникам |
Знахідний | злочинника | злочинників |
Орудний | злочинником | злочинниками |
Місцевий | на/у злочиннику, злочинникові | на/у злочинниках |
Кличний | злочиннику | злочинники |