звішений
ЗВІШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звісити. Він ішов, ..притискаючи до правого боку звішений на лікті свій важкий керманицький топір (Фр., IV, 1950, 420); Чуючи приплив веселої сили, нарочито звішеними ногами торкався [хлопець] шини і спиць заднього колеса, відбиваючи на них рисковані такти (Стельмах, II, 1962, 177); Підвелася [Мелашка] з колін, але голову тримала низько звішеною на груди (Ле, Наливайко, 1957, 351).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звішений | звішена | звішене | звішені |
Родовий | звішеного | звішеної | звішеного | звішених |
Давальний | звішеному | звішеній | звішеному | звішеним |
Знахідний | звішений, звішеного | звішену | звішене | звішені, звішених |
Орудний | звішеним | звішеною | звішеним | звішеними |
Місцевий | на/у звішеному, звішенім | на/у звішеній | на/у звішеному, звішенім | на/у звішених |