звихрювати
ЗВИХРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗВИХРИТИ, рю, риш, док. 1. перех. Здіймати, закручувати вихором (пил, дим і т. ін.). Вітер налітав на місто, здіймав пилюку на асфальтованих вулицях, звихрював дим над трубами заводів (Собко, Стадіон, 1954, 17).
2. перех. Розвівати, розтріпувати сильним поривом вітру. Штукаренко мовчки підійшов до вікна і витягнув подушку, що тирчала в рамі замість вибитої шибки. В хату гунуло холодне повітря, звихривши папірці на столі (Голов., Тополя.., 1965, 290).
3. тільки 3 ос., неперех. Те саме, що звихрюватися 1. Імлисто звихрює юга (Ус., І сьогодні.., 1957, 97).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звихрюю | звихрюємо |
2 особа | звихрюєш | звихрюєте |
3 особа | звихрює | звихрюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звихрюватиму | звихрюватимемо |
2 особа | звихрюватимеш | звихрюватимете |
3 особа | звихрюватиме | звихрюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звихрював | звихрювали |
Жіночий рід | звихрювала | |
Середній рід | звихрювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звихрюймо | |
2 особа | звихрюй | звихрюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | звихрюючи | |
Минулий час | звихрювавши |