збайдужнілий
ЗБАЙДУЖНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збайдужніти. Вічно промаслений, невмиваний, мовчазний, він справляв враження чоловіка затурканого, поневіре-ного, збайдужнілого (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 135).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збайдужнілий | збайдужніла | збайдужніле | збайдужнілі |
Родовий | збайдужнілого | збайдужнілої | збайдужнілого | збайдужнілих |
Давальний | збайдужнілому | збайдужнілій | збайдужнілому | збайдужнілим |
Знахідний | збайдужнілий, збайдужнілого | збайдужнілу | збайдужніле | збайдужнілі, збайдужнілих |
Орудний | збайдужнілим | збайдужнілою | збайдужнілим | збайдужнілими |
Місцевий | на/у збайдужнілому, збайдужнілім | на/у збайдужнілій | на/у збайдужнілому, збайдужнілім | на/у збайдужнілих |