збабіти
ЗБАБІТИ, ію, ієш, док. 1. фам. Стати схожим на бабу (див. баба1 2). Справді, він якось збабів, зморшкуваті, обвислі голені щоки робили його подібним коли не до жінки, то принаймні до євнуха (Полт., Повість.., 1960, 448).
2. зневажл. Те саме, шо збабитися. - Віднині я не розбійник флавіан, а сторож отсього монастиря. І вам раджу: покиньте своє ремесло і вдайтеся на покуту! Та розбійники не слухали його довше. - Одурів чоловік!- бурчали вони.- Попався між баб і сам збабів відразу! (Фр., IV, 1950, 156).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збабію | збабіємо |
2 особа | збабієш | збабієте |
3 особа | збабіє | збабіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збабів | збабіли |
Жіночий рід | збабіла | |
Середній рід | збабіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збабіймо | |
2 особа | збабій | збабійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збабівши |