зашкварчати
ЗАШКВАРЧАТИ, чу, чиш, док. Почати шкварчати, шипіти з потріскуванням (звичайно на вогні). Нагорілий ґніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла... (Мирний, IV, 1955, 298); Весело запалало багаття, зашкварчало на шпичках сало (Збан., Ліс. красуня, 1955, 32); Він затягся востаннє цигаркою,- аж зашкварчав недокурок у губах - і кинув (Головко, II, 1957, 29); * Образно. - Г-і-і! Псярник ярмарковий! П'яниця!.. Коров'як!.. Баб'ячий віхоть!..- перебиваючи і Любу, й Миколу, зашкварчала Фрося (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 42).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашкварчу | зашкварчимо |
2 особа | зашкварчиш | зашкварчите |
3 особа | зашкварчить | зашкварчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашкварчав | зашкварчали |
Жіночий рід | зашкварчала | |
Середній рід | зашкварчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашкварчімо | |
2 особа | зашкварчи | зашкварчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашкварчавши |