зацокотати
ЗАЦОКОТАТИ, очу, очеш і ЗАЦОКОТІТИ, очу, отиш, док. 1. без додатка і чим. Підсил. до зацокати. Шкварконула блискавиця, ..зацокотали шибки у вікнах; струснулися підвалини (Мирний, І, 1954, 343); - Тах-тах-тах-тах... -зацокотів кулемет десь, аж земля під нами ходором заходила (Вас., Незібр. тв., 1941, 210); Від того здогаду я затрусився, зацокотів зубами, не міг вимовити й слова (Збан., Мор. чайка, 1959, 200).
2. Почати цокотати, цокотіти (про птахів, комах). Тривожно зацокотала якась рання пташина, тріснула під ногою суха гіллячка, десь поблизу заголосив пугач (Мельн., Коли кров.., 1960, 103); // перен., розм. Заговорити швидко і дзвінко (звичайно про жінок). - А бач: перелякався й ти!.. а ще парубок!!.- зацокотала вона (Мирний, II, 1954, 141); Вона кинулася до брата, палко поцілувала його і зацокотіла про хатні і родинні справи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 9).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацокочу | зацокочемо |
2 особа | зацокочеш | зацокочете |
3 особа | зацокоче | зацокочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зацокотав | зацокотали |
Жіночий рід | зацокотала | |
Середній рід | зацокотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацокочімо | |
2 особа | зацокочи | зацокочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зацокотавши |