зацвірінькати
ЗАЦВІРІНЬКАТИ, аю, аєш і ЗАЦВІРІНЧАТИ, чу, чиш, док. Почати цвірінькати, цвірінчати; защебетати (про птахів). На високому дубі зацвірінькала якась пташка (Н.-Лев., III, 1956, 160); В лузі, на крислатих вербах заметушилося вороння, в садах зацвірінчали горобці... (Грим., Незакінч. роман, 1962, 282); // перен., розм. Почати швидко і дзвінко говорити (звичайно про дітей). Він рвонувся назустріч бабусі, але її вже вхопили в обійми відразу з півдюжини тонконогих дівчаток, зацвірінькали, замахали руками (Загреб., Спека, 1961, 253); Зацвірінчав невеличкий хлопчик: - Дядько, пішли за повітку, ось я зараз їх гукну! (Вас., II, 1959, 126).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацвірінькаю | зацвірінькаємо |
2 особа | зацвірінькаєш | зацвірінькаєте |
3 особа | зацвірінькає | зацвірінькають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зацвірінькав | зацвірінькали |
Жіночий рід | зацвірінькала | |
Середній рід | зацвірінькало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацвірінькаймо | |
2 особа | зацвірінькай | зацвірінькайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зацвірінькавши |