запорток
ЗАПОРТОК, тка, ч., розм Яйце-бовтун, з якого не може вивестися курча. * Образно. [Маня:] Він нині носиться зі своєю таємницею, як тота курка з яйцем. Не тре [треба] перешкоджувати, бо вийде запорток (Фр., IX, 1952, 16); // Уживається як лайливе слово. - Виродок іде! - кричить, забачивши здалека Чіпку, білоголовий миршавенький хлопчик. - Запорток! - підхопить другий... (Мирний, II, 1954, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запорток | запортки |
Родовий | запортка | запортків |
Давальний | запорткові, запортку | запорткам |
Знахідний | запорток | запортки |
Орудний | запортком | запортками |
Місцевий | на/у запортку | на/у запортках |
Кличний | запортку | запортки |