закалатати
ЗАКАЛАТАТИ, аю, аєш, док. 1. Почати гучно і швидко стукати. Вранці закалатали в залізну рейку, здійняли галас вартові (Коз., Гарячі руки, 1960, 79); Опівдні хтось закалатав у ворота (Руд., Остання шабля, 1959, 29); Біля рейки під грушею зняв [Лука] з гілки било і закалатав (Головко, І, 1957, 339); // діал. Застукати, зацокати дзьобом. Над луками закружляли чорногузи, пронеслися над селом, заклекотали, закалатали своїми довгими дзьобами, наче віталися з людьми (Томч., Готель.., 1960, 56).
2. Гучно і швидко задзвонити. На дзвіниці безладно закалатав пожежний дзвін (Кол., Терен.., 1959, 63); На шкільному подвір'ї закалатав дзвоник, і гомін став затихати (Жур., Вечір. , 1958, 284).
3. Те саме, що закалататися. Серце Хариті закалатало в грудях з переляку (Коцюб., І, 1955, 18); - Хочеш вудку? Знаєш, яка це щаслива вудка? - В мене радісно закалатало серце (Збан., Мор. чайка, 1959, 18).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закалатаю | закалатаємо |
2 особа | закалатаєш | закалатаєте |
3 особа | закалатає | закалатають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закалатав | закалатали |
Жіночий рід | закалатала | |
Середній рід | закалатало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закалатаймо | |
2 особа | закалатай | закалатайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | закалатавши |