загупотіти
ЗАГУПОТІТИ, очу, отиш, док. Підсил. до загупати. Хтось швидко пробіг вулицею, а потім загупотів під самим вікном (Скл., Карпати, II, 1954, 120); Молодиця, обтрушуючи сніг, загупотіла чобітьми перед порогом, постукала в двері (Кучер, Трудна любов, 1960, 282); // безос. На бліндажі в цей час загупотіло (Гончар, III, 1959, 195).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загупочу | загупотимо |
2 особа | загупотиш | загупотите |
3 особа | загупотить | загупотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загупотів | загупотіли |
Жіночий рід | загупотіла | |
Середній рід | загупотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загупотімо | |
2 особа | загупоти | загупотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | загупотівши |