загуменок
ЗАГУМЕНОК, ЗАГУМІНОК, нку, ч., діал. Місце за током. Як виміркував [Василь], так і зробив. Лишив стару на газдівстві, а сам із синами гайда на загумінок (Фр., І, 1955, 128); * Образно. Життя сина виходило на широкі шляхи, тож не сидіти йому серед лопухів та кропиви переяславських загуменків (А.-Дав., За ширмою, 1963, 213).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | загуменок | загуменки |
Родовий | загуменку | загуменків |
Давальний | загуменкові, загуменку | загуменкам |
Знахідний | загуменок | загуменки |
Орудний | загуменком | загуменками |
Місцевий | на/у загуменку | на/у загуменках |
Кличний | загуменку | загуменки |