діточий
ДІТОЧИЙ, а, е, діал. Дитячий. Було щось невимовно принадне і таємниче в тім німім погляді наївних, майже ще діточих, а вже таких цікавих і вдумливих очей (Фр., III, 1950, 89); Я дуже радий, що цензура пустила мої діточі оповідання (Коцюб., III, 1956, 122); Згадуються діточі літа, як дуже лячно було на маленькій душі (Ірчан, II, 1958, 160).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | діточий | діточа | діточе | діточі |
Родовий | діточого | діточої | діточого | діточих |
Давальний | діточому | діточій | діточому | діточим |
Знахідний | діточий, діточого | діточу | діточе | діточі, діточих |
Орудний | діточим | діточою | діточим | діточими |
Місцевий | на/у діточому, діточім | на/у діточій | на/у діточому, діточім | на/у діточих |