дошкільник
ДОШКІЛЬНИК, а, ч. 1. Дитина дошкільного віку. - Та що ви, Олечко, схаменіться, у мене ж самі школярі, а це зовсім крихітка, її до дошкільників треба (Ів.. Таємниця, 1959, 80).
2. Вихователь, що працює з дітьми дошкільного віку.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дошкільник | дошкільники |
Родовий | дошкільника | дошкільників |
Давальний | дошкільникові, дошкільнику | дошкільникам |
Знахідний | дошкільника | дошкільників |
Орудний | дошкільником | дошкільниками |
Місцевий | на/у дошкільнику, дошкільникові | на/у дошкільниках |
Кличний | дошкільнику | дошкільники |