доця
ДОЦЯ, і, ж., пестл. 1. Те саме, що дочка 1. - Не руш, доцю, Костіка.. - умовляє дівчинку мама (Петльов., Хотинці, 1949, 10); З машини й справді виходила її доця, одягнена сьогодні в нову світло-голубу сукню (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 69).
2. Звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. - Хто ти є, доцю, відкіля? Аж у грудях потепліло Даринці - доцею назвала, та ще й якось наче трохи материнським голосом (Вирган, В розп. літа, 1959, 266).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | доця | доці |
Родовий | доці | доць |
Давальний | доці | доцям |
Знахідний | доцю | доць |
Орудний | доцею | доцями |
Місцевий | на/у доці | на/у доцях |
Кличний | доце | доці |