достойність
ДОСТОЙНІСТЬ, ності, ж. Те саме, що достоїнство 1, 2. Найбільше боялась [Таня] побачити його в такий час з іншою, з незнайомою якоюсь дівчиною виняткових достойностей, до котрої вже наперед ревнувала (Гончар, Людина.., 1960, 5); - Не гнівіть [своєї долі], кажу, бо в гніві чоловік втрачає достойність (Стельмах, Хліб.., 1959, 510); - Все буде, - з достойністю відповіла Катерина, - все наладнається (Вільде, Сестри.., 1958, 212).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | достойність | достойності |
Родовий | достойності, достойности | достойностей |
Давальний | достойності | достойностям |
Знахідний | достойність | достойності |
Орудний | достойністю | достойностями |
Місцевий | на/у достойності | на/у достойностях |
Кличний | достойносте | достойності |