доморослий
ДОМОРОСЛИЙ, а, е. 1. Вирощений дома, у своєму господарстві; домашній, свій. Щодня ходив [Микита] до зборні, безупинно смоктав доморослий тютюн (Кир., Вибр., 1960, 89).
2. перен. Який самотужки навчився чого-небудь. Коли генерал згадав про мене, то зразу покликав мене і звелів доморослому кравцеві обшити мене (Минуле укр. театру, 1953, 16); Це доморослий вчитель лікнепу на хуторі, що зовсім ліквідував неписьменність (Ірчан, II, 1958, 397); // Який не характеризується високими, позитивними якостями, достоїнствами. Старий поет, старий письменник зростав або в поміщицьких маєтках, або в «салонах» доморослої курдупельної буржуазії (Еллан, II, 1958, 159); Виразник доморослого ніцшеанства.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | доморослий | доморосла | доморосле | доморослі |
Родовий | доморослого | доморослої | доморослого | доморослих |
Давальний | доморослому | доморослій | доморослому | доморослим |
Знахідний | доморослий, доморослого | доморослу | доморосле | доморослі, доморослих |
Орудний | доморослим | доморослою | доморослим | доморослими |
Місцевий | на/у доморослому, доморослім | на/у доморослій | на/у доморослому, доморослім | на/у доморослих |