домисел
ДОМИСЕЛ, слу, ч. Здогад, заснований на припущеннях, розмірковуваннях. Може, це лише домисли, позбавлені фактичної основи? (Фр., VI, 1951, 256); У біографічних творах про письменників закономірний і художній домисел і деяке зміщення історичних фактів (Вітч., З, 1961, 140).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | домисел | домисли |
Родовий | домислу | домислів |
Давальний | домислові, домислу | домислам |
Знахідний | домисел | домисли |
Орудний | домислом | домислами |
Місцевий | на/у домислі | на/у домислах |
Кличний | домисле | домисли |
домислити
ДОМИСЛИТИ див. домислювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | домислю | домислимо |
2 особа | домислиш | домислите |
3 особа | домислить | домислять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | домислив | домислили |
Жіночий рід | домислила | |
Середній рід | домислило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | домислімо | |
2 особа | домисли | домисліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | домисливши |