двірський
ДВІРСЬКИЙ, двірська, двірське, іст. 1. Належний до панського двору. [Юхим:] Тепера промеж парубків ходять двірські кавалери: лакей, кучер, повар (Кроп., II, 1958, 45); А крізь вікно, мов крізь тюремні грати, Двірські дівчата дивляться (Рильський, Марина, 1944, 12); // знач. ім.: а) двірський, двірського, ч.; двірська, двірської, ж. Той, хто належить до панського двору. Юруш жив в пишному домі, серед широкого садка, .. їздив на дорогих баских конях та брав хабарі з усіх двірських (Н.-Лев., III, 1956, 299); б) двірська, двірської,ж. Приміщення для челяді. Жив він в темному закутку двірської (Кочура, Зол. грамота, 1960, 18).
2. Належний до царського двору; придворний. Крім сенаторів і послів.., що з'їхалися з цілими натовпами двірської шляхти та челяді, сюди [у Варшаву] зібралися і крамарі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двірський | двірська | двірське | двірські |
Родовий | двірського | двірської | двірського | двірських |
Давальний | двірському | двірській | двірському | двірським |
Знахідний | двірський, двірського | двірську | двірське | двірські, двірських |
Орудний | двірським | двірською | двірським | двірськими |
Місцевий | на/у двірському, двірськім | на/у двірській | на/у двірському, двірськім | на/у двірських |