дар
ДАР, у, ч., уроч. 1. Те, що підноситься, жертвується; подарунок. Дар - не купля: не гудять, а хвалять (Укр.. присл.., 1955, 282); Коркішка держить на тарілці дари й зараз дарує Панасові хустку й кинджал (Н.-Лев., II, 1956, 424); * Образно. Земля - найбагатший дар природи. Земля - це хліб і достаток (Чорн., Визвол. земля, 1950, 37); * У порівн. Марійка взяла бамбук обома руками, як урочисто піднесений дар (Гончар, Земля.., 1947, 82).
Приносити (принести) в дар - дарувати. І потім в дар тобі приносять З пожару вкрадений покров!!.. (Шевч., І, 1951, 328); Нехай той день оживить в пам'яті людській Ваші [І. О. Білоусова] заслуги як поета, що ніжно і любовно приніс в дар братньому народові велике слово українського генія - Т. Шевченка (Коцюб., III, 1956, 395).
2. Здібності, хист до чого-небудь; обдаровання, талант. Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (Фр., III, 1950, 29); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (Рильський, III, 1955, 244); Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову (Гур., Життя.., 1954, 298).
Дар мови (слова): а) здатність говорити взагалі. Найбільш вражінь [вражень] дістали ноги, і коли б вони мали дар слова, оповіли б багато. А то мовчать і болять (Коцюб., III, 1956, 147); Йому скривило щелепу, пом'яло всього, а найгірше - він втратив дар мови (Гончар, Людина.., 1960, 196); б) висока культура мови, здатність красномовно говорити; красномовство. Виходить сухо, педантично, книжно... Здається, я на сей раз втеряла [втратила] всякий дар слова (Л. Укр., V, 1956, 345).
3. перев. мн., церк. Хліб і вино, над якими відправляється церковне богослужіння. - Бачу, од нашої хати старий піп з дарами іде (Вовчок, VI, 1956, 225); Християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари і кошик з хлібом (Л. Укр., II, 1951, 482).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дар | дари |
Родовий | дару | дарів |
Давальний | дарові, дару | дарам |
Знахідний | дар | дари |
Орудний | даром | дарами |
Місцевий | на/у дарі | на/у дарах |
Кличний | даре | дари |
даровий
ДАРОВИЙ, а, е. Який не оплачується; безкоштовний, одержаний даром. [Клим:] Шляхи ми добре знаємо, і дарові білети достанемо (К.-Карий, II, 1960, 161); Колись поміщик феодал Потоцький даровими кріпаками вергав оці камінні брили, догоджаючи примхам молодої дружини Софії (Ле, Право.., 1957, 99); // Який існує в природі, доступний для безоплатного використання (експлуатації); природний. - Дарова це сила - електрика, а скільки прибутку дає, полегкості людям! (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 64); Вітер є одним з дарових потужних енергетичних джерел природи (Наука.., 8, 1956, 38); Годували качок в основному даровим кормом водоймища (Колг. село, 13.11 1957, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | даровий | дарова | дарове | дарові |
Родовий | дарового | дарової | дарового | дарових |
Давальний | даровому | даровій | даровому | даровим |
Знахідний | даровий, дарового | дарову | дарове | дарові, дарових |
Орудний | даровим | даровою | даровим | даровими |
Місцевий | на/у даровому, даровім | на/у даровій | на/у даровому, даровім | на/у дарових |