гульливий
ГУЛЬЛИВИЙ, а, е, нар.-поет. Який любить багато або довго гуляти. Я маю втіху у вині В компанії гульливій, Знайомі радощі мені І в роздумі, і в співі (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 27); * Образно. А кругле обличчя [Степана] вже встигло засмагнути під березневим сонцем і гульливими теплими вітрами, що котилися по степу (Коп., Подарунок, 1956, 21).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гульливий | гульлива | гульливе | гульливі |
Родовий | гульливого | гульливої | гульливого | гульливих |
Давальний | гульливому | гульливій | гульливому | гульливим |
Знахідний | гульливий, гульливого | гульливу | гульливе | гульливі, гульливих |
Орудний | гульливим | гульливою | гульливим | гульливими |
Місцевий | на/у гульливому, гульливім | на/у гульливій | на/у гульливому, гульливім | на/у гульливих |