відлунювати
ВІДЛУНЮВАТИ, ює, недок., ВІДЛУНИТИ, ить, док. перех. і неперех. Відбивати звуки, віддавати луною. Всі кричать "ура", і старий яр довго відлунює молоді голоси (Ю. Янов., II, 1954, 209); Щось відгукнулося в лісі: "Аго-о-ов!" Може це відлунює його власний голос? (Руд., Вітер.., 1958, 102); Відлупив панцир, відлупили металеві розтвори брами.. Бризантна куля, пущена майже впритул, довбонула залізо (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 721).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлунюю | відлунюємо |
2 особа | відлунюєш | відлунюєте |
3 особа | відлунює | відлунюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлунюватиму | відлунюватимемо |
2 особа | відлунюватимеш | відлунюватимете |
3 особа | відлунюватиме | відлунюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відлунював | відлунювали |
Жіночий рід | відлунювала | |
Середній рід | відлунювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлунюймо | |
2 особа | відлунюй | відлунюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відлунюючи | |
Минулий час | відлунювавши |