витручувати
ВИТРУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИТРУТИТИ, учу, утиш, док., перех., діал. 1. Виганяти. Як не витрутив, то випхав (Номис, 1864, № 8031); Недарма ж жінка та діти витрутили тебе з хати! (Коцюб., III, 1956, 9).
2. Виривати, відбирати що-небудь. Якась невидима рука витручувала йому з рук роботу (Фр., III, 1950, 165); Чує дід, що сон його ломить, до сіна його голову нахиляє і притискає, із рота папіроску витручує, очі йому заклеює (Черемш., Тв., 1960, 252).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витручую | витручуємо |
2 особа | витручуєш | витручуєте |
3 особа | витручує | витручують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витручуватиму | витручуватимемо |
2 особа | витручуватимеш | витручуватимете |
3 особа | витручуватиме | витручуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витручував | витручували |
Жіночий рід | витручувала | |
Середній рід | витручувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витручуймо | |
2 особа | витручуй | витручуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | витручуючи | |
Минулий час | витручувавши |