витолочувати
ВИТОЛОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИТОЛОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Пригинати, надломлювати трав'янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину, траву і т. ін., ходячи, їздячи, пасучись по них тощо. До косаря прямо травою, витолочуючи її, під'їжджає економ (Стельмах, Хліб.., 1959, 537); - Одарко! - гукнув він в пекарню. - Хто це витолочив квітки? (Н.-Лев., II, 1956, 59); Іде і кляне свою невістку, що витолочила в неї траву (Вишня, І, 1956, 65).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витолочую | витолочуємо |
2 особа | витолочуєш | витолочуєте |
3 особа | витолочує | витолочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витолочуватиму | витолочуватимемо |
2 особа | витолочуватимеш | витолочуватимете |
3 особа | витолочуватиме | витолочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витолочував | витолочували |
Жіночий рід | витолочувала | |
Середній рід | витолочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витолочуймо | |
2 особа | витолочуй | витолочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | витолочуючи | |
Минулий час | витолочувавши |