біловус
БІЛОВУС, рідше БІЛОУС, а, ч. 1. Той, хто має світлі або сиві вуса. Де ти бавиш, біловусе, де, мійясний світе? (Сл. Гр.); Трудненько було сказати про цього білоуса - чи сивий він, а чи просто вродився аж таким русявим чоловіком (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 120).
2. бот. Бур'янова злакова рослина, яка росте в полі й на луках. Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (Хлібороб Укр., 5, 1966, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | біловус | біловуси |
Родовий | біловуса | біловусів |
Давальний | біловусові, біловусу | біловусам |
Знахідний | біловус, біловуса | біловуси, біловусів |
Орудний | біловусом | біловусами |
Місцевий | на/у біловусі | на/у біловусах |
Кличний | біловусе | біловуси |
біловусий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | біловусий | біловуса | біловусе | біловусі |
Родовий | біловусого | біловусої | біловусого | біловусих |
Давальний | біловусому | біловусій | біловусому | біловусим |
Знахідний | біловусий, біловусого | біловусу | біловусе | біловусі, біловусих |
Орудний | біловусим | біловусою | біловусим | біловусими |
Місцевий | на/у біловусому, біловусім | на/у біловусій | на/у біловусому, біловусім | на/у біловусих |