бунтівницький
БУНТІВНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтівник; // Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Промовляв.. Правдиві бунтівницькі речі про нужду, та біду, та насильства (Фр., III, 1950, 245); Та вдарив бунтівницький клич У хмари кам'яні, Сказав минулому Ілліч Своє і наше: ні! (Рильський, І, 1956, 113).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бунтівницький | бунтівницька | бунтівницьке | бунтівницькі |
Родовий | бунтівницького | бунтівницької | бунтівницького | бунтівницьких |
Давальний | бунтівницькому | бунтівницькій | бунтівницькому | бунтівницьким |
Знахідний | бунтівницький, бунтівницького | бунтівницьку | бунтівницьке | бунтівницькі, бунтівницьких |
Орудний | бунтівницьким | бунтівницькою | бунтівницьким | бунтівницькими |
Місцевий | на/у бунтівницькому, бунтівницькім | на/у бунтівницькій | на/у бунтівницькому, бунтівницькім | на/у бунтівницьких |