бортник
БОРТНИК, а, ч., заст. Той, хто займається бортництвом. Ватаги запорожців, загони татар, товариства рибалок, бортників, мисливців.. - ось життя колишнього Дикого Поля - степового Правобережжя (Ю. Янов., V, 1959, 148); Все життя ішло в напрузі У бортника і сіяча: Козак при неводі й при плузі Не випускав із рук меча! (Рильський, Сад.., 1955, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бортник | бортники |
Родовий | бортника | бортників |
Давальний | бортникові, бортнику | бортникам |
Знахідний | бортника | бортників |
Орудний | бортником | бортниками |
Місцевий | на/у бортнику, бортникові | на/у бортниках |
Кличний | бортнику | бортники |