белькнути
БЕЛЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до белькотати і белькотіти; бовкнути. Хотів [пан] щось казати і белькнув щось, та задихавсь, і зо всіх чотирьох повалився на діл (Мирний, IV, 1955, 185); І не думав, ..що Тихін отакий легковірний: хтось белькнув дурним язиком, а він уже й глузд втратив (Головко, II, 1957, 123).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | белькну | белькнемо |
2 особа | белькнеш | белькнете |
3 особа | белькне | белькнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | белькнув | белькнули |
Жіночий рід | белькнула | |
Середній рід | белькнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | белькнімо | |
2 особа | белькни | белькніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | белькнувши |