багатомовний
БАГАТОМОВНИЙ, а, е. 1. Який користується багатьма мовами. Багатомовний натовп; // Який пишеться, видається, укладається і т. ін. багатьма мовами. Успішний розвиток української, як і всієї багатомовної радянської дитячої літератури, відбувався в тісному зв'язку з розвитком в СРСР народної освіти, школи (Іст. укр. літ., II, 1956, 146).
2. Який любить багато говорити. Він ніколи не був багатомовним з своєю жінкою (Коп., Вибр., 1953, 433).
3. Який виразно натякає на що-небудь; багатозначний. Одного офіцера [царської армії] назвали "тигром", і в цьому багатомовному прізвиську відкривається його лиха вдача, його нелюдське ставлення до солдатів (Мар-тич, Повість про нар. артиста, 1954, 46).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | багатомовний | багатомовна | багатомовне | багатомовні |
Родовий | багатомовного | багатомовної | багатомовного | багатомовних |
Давальний | багатомовному | багатомовній | багатомовному | багатомовним |
Знахідний | багатомовний, багатомовного | багатомовну | багатомовне | багатомовні, багатомовних |
Орудний | багатомовним | багатомовною | багатомовним | багатомовними |
Місцевий | на/у багатомовному, багатомовнім | на/у багатомовній | на/у багатомовному, багатомовнім | на/у багатомовних |