шипучий
ШИПУЧИЙ, а, е. Який шипить. Наймичка принесла шипучий самовар і поставила на столі (Н.-Лев., І, 1956, 381); Микола підпалив шнур. Холодний шипучий вогник поповз до динаміту (Ткач, Плем'я.., 1961, 240); // Який, виділяючи вуглекислий газ, піниться і видає шипіння (про напій). Ми пили шипуче вино, поздоровляли один одного (Коцюб., III, 1956, 418); Тут єсть натуральна залізна шипуча вода (Л. Укр., V, 1956, 359); Хтось із нас мерщій натиснув важільчик сифона, пустив шипучий струмінь газованої води в склянку (Речм., Твій побратим, 1962, 164).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шипучий | шипуча | шипуче | шипучі |
Родовий | шипучого | шипучої | шипучого | шипучих |
Давальний | шипучому | шипучій | шипучому | шипучим |
Знахідний | шипучий, шипучого | шипучу | шипуче | шипучі, шипучих |
Орудний | шипучим | шипучою | шипучим | шипучими |
Місцевий | на/у шипучому, шипучім | на/у шипучій | на/у шипучому, шипучім | на/у шипучих |