собачня
СОБАЧНЯ, і, ж., збірн., розм. Собаки. Незабаром знов.. загуділи роги і заскавучала собачня (Стор., І, 1957, 390); Коли десь за лісом посилювалися голоси і люто гавкала собачня, розвідники міцніше стискували автомати (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 338); *У порівн. Нам було видно, як довготелеса Майстриха виставляла на стіл із плетених кошиків страви.., як гарикала на дітей, що, мов оси, накидалися на все те, заглядаючи на стіл, як голодна собачня (Збан., Єдина, 1959, 299); // Уживається як лайливе слово. - Ті паразити [фашисти], - справа ясна, їм людей треба, то й ловлять. А от чого цим гадам, поліцаям, треба? Упадають, мов вівчарки. Собачня нещасна! (Збан., Таємниця.., 1971, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | собачня | собачні |
Родовий | собачні | собачн |
Давальний | собачні | собачням |
Знахідний | собачню | собачні |
Орудний | собачнею | собачнями |
Місцевий | на/у собачні | на/у собачнях |
Кличний | собачне | собачні |