придих
ПРИДИХ, у, ч., лінгв. Характерний для деяких мов глухий фрикативний звук.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | придих | придихи |
Родовий | придиху | придихів |
Давальний | придихові, придиху | придихам |
Знахідний | придих | придихи |
Орудний | придихом | придихами |
Місцевий | на/у придиху | на/у придихах |
Кличний | придиху | придихи |
придиховий
ПРИДИХОВИЙ, а, е, лінгв. Який вимовляється з придихом. Придихові приголосні.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | придиховий | придихова | придихове | придихові |
Родовий | придихового | придихової | придихового | придихових |
Давальний | придиховому | придиховій | придиховому | придиховим |
Знахідний | придиховий, придихового | придихову | придихове | придихові, придихових |
Орудний | придиховим | придиховою | придиховим | придиховими |
Місцевий | на/у придиховому, придиховім | на/у придиховій | на/у придиховому, придиховім | на/у придихових |