кооперування
КООПЕРУВАННЯ, я, с. Дія за знач. кооперувати й кооперуватися 1. В процесі економічного і науково-технічного співробітництва країн соціалізму, координації їх народно-господарських планів, спеціалізації і кооперування виробництва складається новий тип міжнародного поділу праці (Програма КПРС, 1961, 20); Кооперування дрібного селянського господарства й створення державних господарств дозволило здійснити&9;докорінну перебудову в усіх галузях життя села &9;(Ком. Укр., 6, 1968, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кооперування | кооперування |
Родовий | кооперування | кооперувань |
Давальний | кооперуванню | кооперуванням |
Знахідний | кооперування | кооперування |
Орудний | кооперуванням | кооперуваннями |
Місцевий | на/у кооперуванні | на/у кооперуваннях |
Кличний | кооперування | кооперування |