звукосполучення
ЗВУКОСПОЛУЧЕННЯ, я, с. Сполучення звуків мови або музикальних звуків. Асоціація, що приводить до зміни зовнішньої форми запозиченого слова, грунтується в принципі на зовнішній схожості елементів кінцевих звукосполучень у словах запозичених і питомих (Мовозн., XVI, 1961, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звукосполучення | звукосполучення |
Родовий | звукосполучення | звукосполучень |
Давальний | звукосполученню | звукосполученням |
Знахідний | звукосполучення | звукосполучення |
Орудний | звукосполученням | звукосполученнями |
Місцевий | на/у звукосполученні | на/у звукосполученнях |
Кличний | звукосполучення | звукосполучення |