запозичений
ЗАПОЗИЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запозичити. Мариня під рукою Василюшки не тільки навчилася розпізнавати гатунки кави, але й мала «свій», запозичений від самої графині, рецепт готування цього питва (Вільде, Сестри.., 1958, 207); // запозичено, безос. присудк. сл. На шахті «Північна» рудника ім. Ілліча було запозичено досвід електропідривання (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запозичений | запозичена | запозичене | запозичені |
Родовий | запозиченого | запозиченої | запозиченого | запозичених |
Давальний | запозиченому | запозиченій | запозиченому | запозиченим |
Знахідний | запозичений, запозиченого | запозичену | запозичене | запозичені, запозичених |
Орудний | запозиченим | запозиченою | запозиченим | запозиченими |
Місцевий | на/у запозиченому, запозиченім | на/у запозиченій | на/у запозиченому, запозиченім | на/у запозичених |