дивовижно
ДИВОВИЖНО. Присл. до дивовижний. Роздутий свинячий пухир з грішми дивовижно схожий зараз на стару жабу (Стельмах, Хліб.., 1959, 122); Шевченко був людиною дивовижно широких естетичних обріїв, глибоким знавцем.. музики, театру, архітектури (Вітч., 3, 1961, 136); Юнацьке обличчя зробилося дивовижно прекрасним і натхненним (Ю. Янов., І, 1954, 48); // у знач. присудк. сл. - Дивовижно! Неймовірно! - обурювався в колі своїх однодумців аптекар Лякін (Шиян, Гроза.., 1956, 265); [Флюгель:] Я не розумію вас. Ви - і хвилювання перед виходом! Дивовижно (Собко, П'єси, 1958, 155).