ге
ГЕ 1, виг. 1. Уживається для вираження здивування, привертання уваги. - Ге! Ге! от тут-то загулялись, Що і од світу одцурались, Диявол-ма вам і стида (Котл., І, 1952, 96); - Ге, ге! ось два колоски вкупі, подивіться! Добродійко, оддайте корові, дак і будуть вам телятка-близнятка (Барв., Опов.., 1902, 317).
ГЕ2, частк. пит., розм. Уживається в питальних реченнях для підкреслення запитання. - А що, дітки, знудилися, мабуть, без старого діда, ге? (Вовчок, І, 1955, 343); - А про діда Хо й забули? Не пам'ятаєте, яку чудодійну силу має його борода? Ге? (Коцюб., І, 1955, 170).