вияснення
ВИЯСНЕННЯ, я, с. Дія за знач. вияснити, виясняти (в 3, 4 знач.). Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи (Л. Укр., V, 1956, 379); Вияснення бойової обстановки забрало у Федоренка небагато часу (Кач., Вибр., 1953, 380); Не чекаючи на Дарчине оправдання чи вияснення, почав [Мігалаке] сміятись сам до себе (Вільде, Б'є восьма, 1945, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вияснення | вияснення |
Родовий | вияснення | вияснень |
Давальний | виясненню | виясненням |
Знахідний | вияснення | вияснення |
Орудний | виясненням | виясненнями |
Місцевий | на/у виясненні | на/у виясненнях |
Кличний | вияснення | вияснення |