золотушний
ЗОЛОТУШНИЙ, а, е, розм. 1. Який хворіє на золотуху (у 1 знач.). Цілком несподівано мені довелось почути казку. Її розповіла золотушному хлопцеві мала дівчинка, забавляючи його близько мене (Ю. Янов., II, 1958, 99); // Викликаний, спричинений золотухою. Золотушні рубці.
2. Кволий, чахлий. Молодий панок, ..щось миршавеньке, золотушне, із вишаруваною, як скло, лисиною, гидливо кривив губи (Вас., І, 1959, 316).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | золотушний | золотушна | золотушне | золотушні |
Родовий | золотушного | золотушної | золотушного | золотушних |
Давальний | золотушному | золотушній | золотушному | золотушним |
Знахідний | золотушний, золотушного | золотушну | золотушне | золотушні, золотушних |
Орудний | золотушним | золотушною | золотушним | золотушними |
Місцевий | на/у золотушному, золотушнім | на/у золотушній | на/у золотушному, золотушнім | на/у золотушних |