ґелґіт
ГЕЛГІТ, готу, ч. Те саме, що гелгання. Годовані, важкі гусаки зустріли мене ворожим, задиркуватим гелготом (Мик., II, 1957, 139); Чути гуркіт машин і гелгіт людських голосів (Ю. Янов., IV, 1959, 182); Все зникло, були тільки зігнуті попелясті постаті в чужій уніформі, що з гелготом наближались і наближались (Гончар, І, 1954, 105).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґелґіт | ґелґоти |
Родовий | ґелґоту | ґелґотів |
Давальний | ґелґотові, ґелґоту | ґелґотам |
Знахідний | ґелґіт | ґелґоти |
Орудний | ґелґотом | ґелґотами |
Місцевий | на/у ґелґоті | на/у ґелґотах |
Кличний | ґелґоте | ґелґоти |