шарудливий
ШАРУДЛИВИЙ, а, е. Який видає слабкий шерех, шелест. Полетіло, поспішаючи, кружляючи в повітрі, сухе шарудливе листя (Собко, Срібний корабель, 1961, 5); В очах рябіло від яскраво-зелених, жовтогарячих і червоних гарусних та шовкових хусток і ситцевих, туго накрохмалених шарудливих платтів (Тулуб, В степу.., 1964, 464); // Який викликає слабкий шерех, шелест. Ішли житами шарудливі хвилі вітру, хилили колос до землі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 67); // рідко. Сповнений слабкого шереху, шелесту (перев. про звуки). Вахрах знову пішов поряд, голос його став сонний і шарудливий (Коп., Вибр., 1948, 118).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шарудливий | шарудлива | шарудливе | шарудливі |
Родовий | шарудливого | шарудливої | шарудливого | шарудливих |
Давальний | шарудливому | шарудливій | шарудливому | шарудливим |
Знахідний | шарудливий, шарудливого | шарудливу | шарудливе | шарудливі, шарудливих |
Орудний | шарудливим | шарудливою | шарудливим | шарудливими |
Місцевий | на/у шарудливому, шарудливім | на/у шарудливій | на/у шарудливому, шарудливім | на/у шарудливих |