шанька
ШАНЬКА, и, ж., діал. 1. Торбинка. На галявину виходить один із хлопців в чоботях, в кобеняці. Через плече - шанька (Вас., III, 1960, 111); Дівчина зітхнула і мовчки скорилася. До сідла її коня приторочено шаньки з харчами (Ле, Наливайко, 1957, 301).
2. Торбина для годівлі коней в дорозі. Павло, повісивши на конячі морди шаньки з вівсом, підійшов до гурту односельчан (Тют., Вир, 1964, 293); - На, на,- приказував Швачка, надіваючи шаньку коню на голову. - Попоїси трохи, та рушимо додому (Кос., Новели, 1962, 95).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шанька | шаньки |
Родовий | шаньки | шаньок |
Давальний | шаньці | шанькам |
Знахідний | шаньку | шаньки |
Орудний | шанькою | шаньками |
Місцевий | на/у шаньці | на/у шаньках |
Кличний | шанько | шаньки |