чужо
ЧУЖО. Присл. до чужий 2, 3. Мені тут у п. Ольги дуже добре і не чужо, і дуже спокійно (Л. Укр., V, 1956, 342); Було зимно і чужо, коли я постукав у твоє лісове вікно (Гончар, Нов., 1954, 3).
ЧУЖО... Перша частина складних слів, що відповідає слову чужий у 1 знач., напр.: чужосільський, чужосторонній і т. ін.