чтиво
ЧТИВО, а, с., розм. 1. збірн. Книги, твори для читання. Він любив новинки, переповнені екзотикою, і батько просто з ніг збивався, здобуваючи синові чтиво до смаку (Збан., Курил. о-ви, 1963, 25); [Намісниця:] Говорять, ти вчащать до клубу стала, Якісь книжки безбожні там береш. [Марилька:] Я для Романа. В ямі тій помреш, Якщо не дать йому якогось чтива (Забашта, Пісня.., 1961, 166).
2. Читання, читка. Три дочки [попа], з котрих найстарша - вже дівка на порі, зважаючи на великий піст, коротали час за вишиванням та релігійним чтивом, не виходячи з домівки (Добр., Очак. розмир, 1965, 202).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чтиво | чтива |
Родовий | чтива | чтив |
Давальний | чтиву | чтивам |
Знахідний | чтиво | чтива |
Орудний | чтивом | чтивами |
Місцевий | на/у чтиві | на/у чтивах |
Кличний | чтиво | чтива |