хрумкіт
ХРУМКІТ, коту, ч. Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами. Спутані коні паслися в кущах, і здалеку чути було їхній хрумкіт (Гжицький, Опришки, 1962, 56); До обіду в школі давали смачні сухарики. Як правило, їх розсовували по кишенях, а потім вся школа шелестіла від хрумкоту (Збан., Курил. о-ви, 1963, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрумкіт | хрумкоти |
Родовий | хрумкоту | хрумкотів |
Давальний | хрумкотові, хрумкоту | хрумкотам |
Знахідний | хрумкіт | хрумкоти |
Орудний | хрумкотом | хрумкотами |
Місцевий | на/у хрумкоті | на/у хрумкотах |
Кличний | хрумкоте | хрумкоти |
хрумкотіти
ХРУМКОТІТИ, очу, отиш, недок., перех. і неперех. Підсил. до хрумтіти. Чути, як часто й гаряче дихає Соломія, як сопе старий Княжевич і хрумкотить суглобами пальців Ігор (Кучер, Прощай.., 1957, 217); Явтухів віз стояв там, де завше, а біля воза хрумкотів зелену мішанку змилений кінь (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 46).
Хрумкотіти на зубах - те саме, що Хрумтіти на зубах (див. хрумтіти). Яблука теж у крапельках роси. Хрумкотять на зубах, пахнуть чимось невловимим, знайомим з давніх-давен, з дитинства (Мушк., Чорний хліб, 1960, 14).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрумкочу | хрумкотимо |
2 особа | хрумкотиш | хрумкотите |
3 особа | хрумкотить | хрумкотять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрумкотітиму | хрумкотітимемо |
2 особа | хрумкотітимеш | хрумкотітимете |
3 особа | хрумкотітиме | хрумкотітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хрумкотів | хрумкотіли |
Жіночий рід | хрумкотіла | |
Середній рід | хрумкотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрумкотімо | |
2 особа | хрумкоти | хрумкотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хрумкотячи | |
Минулий час | хрумкотівши |