устиджати
УСТИДЖАТИ (ВСТИДЖАТИ), аю, аєш і УСТИДАТИ (ВСТИДАТИ), аю, аєш, недок., розм. Те саме, що соромити (у 1, 3 знач.). Посилає мене мати Та п'яниченьку шукати. Ані в полі, ні в дорозі, А в шинкарки на порозі. Ой я стала приступати, Стала його устиджати (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 148); - А ти школяр та й цього не знаєш, - встидала мене бабуся (Вас., II, 1959, 471); Вона [сорочка] була досить-таки брудна, і це ніби трохи встидало сержанта (Гончар, III, 1959, 8).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | устиджаю | устиджаємо |
2 особа | устиджаєш | устиджаєте |
3 особа | устиджає | устиджають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | устиджатиму | устиджатимемо |
2 особа | устиджатимеш | устиджатимете |
3 особа | устиджатиме | устиджатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | устиджав | устиджали |
Жіночий рід | устиджала | |
Середній рід | устиджало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | устиджаймо | |
2 особа | устиджай | устиджайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | устиджаючи | |
Минулий час | устиджавши |