уставання
УСТАВАННЯ (ВСТАВАННЯ), я, с. Дія за знач. уставати 1, 2. Слуха [Солоха] й чує глибоке зітхання, ломотню [хряск] кісток.. од уставання (Мирний, І, 1954, 63); З хати чутно крізь розбиту шибку рухи вставання матері, потім її голос (Л. Укр., III, 1952, 254); Аж на зорі зварилася вечеря. Поки гості попоїли, трембітанники заграли вже на вставання (Гжицький, Опришки, 1962, 28).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уставання | уставання |
Родовий | уставання | уставань |
Давальний | уставанню | уставанням |
Знахідний | уставання | уставання |
Орудний | уставанням | уставаннями |
Місцевий | на/у уставанні | на/у уставаннях |
Кличний | уставання | уставання |