урочний
УРОЧНИЙ, а, е. 1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Мирний, І, 1949, 204); Все ширше застосовувалась [у XIX ст.] урочна система панщинних робіт: поміщик давав селянам на день завдання («урок») , причому таке важке, що його не можна було виконати і за два-три дні (Іст. УРСР, І, 1953, 387).
Урочне положення - застаріла назва зібрання будівельних норм і правил для складання кошторису на будівництво споруд.
2. Заздалегідь умовлений; визначений. [Молодший лікар:] Годинника стрілка ще ніколи так мляво не міряла час. О, я знаю: вона урагану скоріше буде мчать, як година урочна проб'є! (Лев., Драми.., 1967, 65).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | урочний | урочна | урочне | урочні |
Родовий | урочного | урочної | урочного | урочних |
Давальний | урочному | урочній | урочному | урочним |
Знахідний | урочний, урочного | урочну | урочне | урочні, урочних |
Орудний | урочним | урочною | урочним | урочними |
Місцевий | на/у урочному, урочнім | на/у урочній | на/у урочному, урочнім | на/у урочних |