укоханець
УКОХАНЕЦЬ, нця, ч. Той, кого надзвичайно кохають, люблять; улюбленець. Данилко поклав його [жайворонка з тіста] перед себе на парті і, пишучи у зошит, одно милувався із свого укоханця (Ю. Янов., II, 1958, 182); - Козак! Козаче мій... - пестила [мати] укоханця, повертаючись із ним садовими доріжками до хати (Ле, Хмельницький, І, 1957, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | укоханець | укоханці |
Родовий | укоханця | укоханців |
Давальний | укоханцеві, укоханцю | укоханцям |
Знахідний | укоханця | укоханців |
Орудний | укоханцем | укоханцями |
Місцевий | на/у укоханці, укоханцеві | на/у укоханцях |
Кличний | укоханцю | укоханці |